РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ
Анотація
Дана стаття присвячена вивченню розвитку організаційної структури в контексті впровадження дистанційної форми роботи для персоналу організацій. У зв'язку зі стрімким розвитком технологій та змінами в соціокультурному середовищі, віддалена робота стає все більш актуальною та поширеною практикою. Організації змушені адаптуватися до нових реалій, переглядаючи свою структуру з метою забезпечення ефективності роботи на відстані. У статті розглядаються основні види дистанційної роботи та позитивні аспекти, які можуть включати більш гнучкий графік, можливість працювати з віддаленими співробітниками та збільшення продуктивності. Також досліджуються основні аспекти змін в організаційній структурі, такі як перерозподіл завдань та повноважень, комунікаційні потоки між співробітниками, застосування технологій для забезпечення співпраці та контролю. В якості підсумку автори надають рекомендації щодо адаптації організаційної структури для успішно впровадження дистанційного способу роботи.
Посилання
Gajendran R.S., Harrison D.A. The good, the bad, and the unknown about telecommuting: Meta-analysis of psychological mediators and individual consequences. Journal of Applied Psychology, 2007. Vol. 92(6). P. 1524-1541.
Hamari J., Sjöklint M., Ukkonen A. The sharing economy: Why people participate in collaborative consumption. Journal of the Association for Information Science and Technology, 2016. Vol. 67(9). P. 2047-2059.
Hinds P.J., Mortensen M. Understanding conflict in geographically distributed teams: The moderating effects of shared identity, shared context, and spontaneous communication. Organization Science, 2005. Vol. 16(3). P. 290-307.
Robbins S.P. Organization theory: structure, design, and applications. 3rd ed. Prentice-Hall, Inc., 1990. 552 c.
State of remote work 2022. Global Workplace Analytics. OWL LABS, 2022., OWL Labs. Retrieved from OWL Labs:State of remote work. 2022. 34 p. URL: https://owllabs.com/state-of-remote-work/2021/
Adler P.S., Borys B. Two types of bureaucracy: Enabling and coercive. Administrative Science Quarterly, 1996. Vol. 41(1). P. 61-89.
Means, B., Toyama, Y., Murphy, R., Bakia, M., & Jones, K. Evaluation of evidence-based practices in online learning: A meta-analysis and review of online learning studies. 2010. p.115.
Maznevski, M. L., Chudoba, K. M. Bridging space over time: Global virtual team dynamics and effectiveness. Organization Science, 2000. Vol. 11(5). P. 473-492.
Сухорукова О.А., Кваско А.В. Управління персоналом медійної індустрії в сучасних умовах. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління, 2021. Том 32 (71), № 2. С. 58 – 64.
Tolbert P. S., Hall, R. H. Organizations: Structures, processes, and outcomes. Tenth Edition. Routledge, 2016. 327 с.
Кодекс законів про працю України: Закон № 322-VIII від 10 груд. 1971 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#top (дата звернення: 28.08.2023)
Gajendran R.S., HarrisonD.A. (2007). The good, the bad, and the unknown about telecommuting: Meta-analysis of psychological mediators and individual consequences. Journal of Applied Psychology, vol. 92(6), pp. 1524-1541.
Hamari J., Sjöklint M., & Ukkonen A. (2016). The sharing economy: Why people participate in collaborative consumption. Journal of the Association for Information Science and Technology, vol. 67(9), pp. 2047-2059.
Hinds, P. J., & Mortensen, M. (2005). Understanding conflict in geographically distributed teams: The moderating effects of shared identity, shared context, and spontaneous communication. Organization Science, vol. 16(3), pp. 290-307.
Robbins, S. P. (1990). Organization theory: structure, design, and applications. 3rd ed. Prentice-Hall, Inc., 552 p.
State of remote work 2022. Global Workplace Analytics (2022).OWL LABS, OWL Labs. Retrieved from OWL Labs:State of remote work: 34 p. Available at: https://owllabs.com/state-of-remote-work/2021/
Adler P.S., Borys B. (1996). Two types of bureaucracy: Enabling and coercive. Administrative Science Quarterly, vol. 41(1), pp. 61-89.
Means, B., Toyama, Y., Murphy, R., Bakia, M., & Jones, K. (2010). Evaluation of evidence-based practices in online learning: A meta analysis and review of online learning studies. Washington DC: US Department of Education, pp. 115.
Maznevski M.L., Chudoba K.M. (2000). Bridging space over time: Global virtual team dynamics and effectiveness. Organization Science, vol. 11(5), pp. 473-492.
Sukhorukova, Olha & Kvasko, Alla. (2021). Upravlinnia personalom mediinoi industrii v suchasnykh umovakh [Personnel management in the media industry in modern conditions]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Ekonomika i upravlinnia, vol. 32 (71), no. 2, pp. 58 – 64.
Tolbert P. S., Hall, R. H. (2016). Organizations: Structures, processes, and outcomes. Tenth Edition. Routledge, 327 p.
Kodeks zakoniv pro pratsiu (10.12.1971) [Code of Labor Laws of Ukraine: Law No. 322-VIII of December 10 1971]. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08Text