Цифрова економіка та економічна безпека

ПОТЕНЦІАЛ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, СКЛАД

2024-12-24T09:12:40+02:00

Поняття стійкого розвитку підприємства нерозривно пов’язане з його потенціалом, адже саме потенціал та можливості його нарощування є основою для відновлення рівноважного стану в кризовий період та еволюційного розвитку. Це обґрунтовує актуальність даного дослідження. У статті уточнено сутність поняття потенціалу підприємства, під яким запропоновано розуміти такі ресурси і можливості, які можуть бути використані для досягнення окреслених цілей. Автором конкретизовано складові підприємницького потенціалу підприємства, до яких віднесено: економічний потенціал, фінансовий потенціал, організаційний потенціал, управлінський потенціал, маркетинговий потенціал, виробничий потенціал, інформаційний потенціал, інноваційний потенціал, ресурсний потенціал, науковий потенціал, техніко-технологічний потенціал, комунікаційний потенціал, соціальний потенціал та екологічний потенціал. Визначено, що потенціал сучасного підприємства слід розглядати з позицій ресурсного забезпечення та потенційних можливостей, які можуть бути реалізовані підприємством у відповідних видах діяльності. Всі складові потенціалу підприємства взаємопов’язані і можуть бути взаємозамінними або заємодоповнюючими. Наявність і посилення потужного потенціалу дозволяє підприємствам реалізовувати концепцію стійкого розвитку.

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНИХ СПІЛЬНОТ В УМОВАХ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ

2024-12-24T09:12:36+02:00

Для забезпечення повоєнного сталого розвитку територій на сьогодні необхідною умовою є забезпечення формування та активного господарювання в їх межах інноваційних спільнот. Аналіз діяльності лідерів інноваційного розвитку свідчить, що на них у інноваційному процесі задіяні практично усі структури, які діють взаємоузгоджено. Таким чином формування основ організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційних спільнот в теперішніх умовах функціонування є актуальним. Метою статті є формування цілісного комплексу завдань щодо управляння розвитку інноваційних спільнот в руслі сталого повоєнного відновлення. Розглянуто підходи до виокремлення функції в розрізі управління інноваційною діяльністю та формування відповідного механізму. За результатами аналізу існуючих напрацювань в сфері виокремлення функцій для реалізації різного роду організаційно-економічних механізмів, а також виходячи з сутності і змісту управління інноваційним розвитком виділено основні функції організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційних спільнот. Їх подано блоками: функції аналізу зовнішніх умов; функції аналізу внутрішнього середовища спільноти; функції продукування (отримання) і використання знань для формування конкурентних переваг інноваційних спільнот для забезпечення їх розвитку; функції управління вибором і реалізацією напрямів і стратегій інноваційного розвитку. Для формування більш обґрунтованого переліку принципів в межах механізму розглянуті існуючі підходи до виокремлення принципів управління, які притаманні інноваційному розвитку. Відтак до принципів вищої ланки відносяться ті, які є базовими для здійснення інноваційного сталого розвитку. До принципів середнього рівня належать ті, що притаманні будь-якому інноваційно-активному суб’єкту, яке бажає довгострокового розвитку. До принципів нижнього рівня відносяться базові принципи. Визначено, що об’єктом управління механізму є стратегії розвитку інноваційних спільнот, а суб’єкт управління цими стратегіями. До сновних підсистем механізму відносяться підсистема забезпечення інформацією і знаннями, аналізу стану складових потенціалу інноваційного розвитку та управління стратегіями інноваційного розвитку. В цілому організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційних спільнот розглядається як система взаємопов’язаних та взаємоузгоджених економічних та організаційних методів, важелів, форм та інструментів управління розробленням та реалізацією стратегій інноваційного розвитку спільнот, які орієнтовані на «технологічний прорив» і виведення на ринок «підривних» інноваційних продуктів, формування на цій основі стійких конкурентних переваг і забезпечення високої конкурентоспроможності спільноти на національному і зарубіжному ринках.

АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИФРОВОГО ПЕРЕХОДУ КОМПАНІЇ: ФАКТОРИ ГОТОВНОСТІ ТА ОЦІНКИ ЦИФРОВОЇ ЗРІЛОСТІ

2024-12-24T09:12:32+02:00

Дослідження зосереджене на оцінці готовності компаній до цифрової трансформації з урахуванням рівня цифрової зрілості її персоналу. У статті розглянуто аспекти організації цифрової трансформації компаній, зосереджуючи увагу на оцінці їхньої готовності до змін через аналіз цифрової зрілості. Особливу увагу приділено управлінню персоналом як критично важливому елементу в умовах цифровізації. Охарактеризовано основні чинники, що впливають на успішність трансформації: організаційна структура, корпоративна культура, рівень цифрових компетенцій співробітників, стратегічна зрілість, а також системи мотивації до впровадження інновацій. У дослідженні застосовано адаптовані моделі цифрової зрілості, що дозволяють оцінити стан компаній у сфері послуг, визначити прогалини в ключових бізнес-процесах та сформувати рекомендації для підвищення конкурентоспроможності.