Цифрова економіка та економічна безпека

ВПЛИВ УПРОВАДЖЕННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА МЕРЕЖ 5G НА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2025-02-21T15:02:16+02:00

У статті наголошено, що упровадження штучного інтелекту (ШІ) та 5G не лише змінює підходи до управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку, але й створює стратегічні можливості для підвищення конкурентоспроможності та стійкості телекомунікаційних підприємств у динамічних умовах сучасного ринку. Дослідження показують, що телекомунікаційний сектор є одним з найбільш інноваційних секторів економіки. Водночас, статистика також вказує на посилення конкуренції в телекомунікаційному секторі, а це означає, що компаніям потрібно постійно шукати нові способи залучення та утримання клієнтів. Для забезпечення сталого розвитку та утримання лідерства в цьому середовищі компанії приділяють особливу увагу управлінню фінансуванням упроваджуваними інноваціями та застосуванню передових технологій. Наголошується, що інноваційні технології, такі як ШІ та 5G, вимагають значних початкових інвестицій у розбудову інфраструктури, модернізацію обладнання та навчання персоналу. Це потребує ретельного фінансового планування та диверсифікації джерел фінансування, зокрема залучення інвестицій, кредитів і партнерських ресурсів. Використання ШІ сприяє автоматизації фінансових процесів, підвищуючи ефективність управління ресурсами. Це дозволяє оптимізувати витрати, прогнозувати фінансові ризики та забезпечувати гнучкість у розподілі коштів на інноваційні проєкти. Упровадження 5G відкриває нові джерела доходів, зокрема через розробку послуг на основі Інтернету речей (IoT), хмарних рішень та швидкісного зв’язку. Це сприяє зростанню прибутковості підприємств та розширює їхні можливості для реінвестування у подальший розвиток. Поєднання ШІ та 5G допомагає знижувати фінансові ризики завдяки можливостям прогнозування та аналізу великих обсягів даних у реальному часі, а також забезпечує підвищення якості зв’язку й надійності послуг.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

2025-02-26T12:40:07+02:00

Цифровізація підприємств виступає ключовим фактором забезпечення сталого розвитку в умовах війни та післявоєнного періоду.. Методологія базується на поєднанні теоретичних, емпіричних та прогнозних методів, що дозволяє всебічно оцінити роль цифровізації у забезпеченні сталого розвитку. У роботі конкретизовано основні аспекти цифрової трансформації: проаналізовано роль цифровізації як інструмента забезпечення стабільності підприємств; здійснено аналіз інноваційної цифровізації підприємств як рушійної сили сталого розвитку; обґрунтовано цифровізацію підприємств як рушій сталого розвитку; розроблено практичні рекомендації підвищення ефективності цифровізації підприємств. Зроблено висновок, що цифровізація підприємств є ключовим фактором сталого розвитку та економічної стабільності, в основі якої розвиток штучного інтелекту, машинного навчання, Інтернет речей (IoT), суспільства 5G.

ТРАНСФОРМАЦІЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-02-26T12:43:33+02:00

У статті досліджено особливості трансформації кадрового потенціалу аграрного сектору в умовах діджиталізації та впровадження інноваційних технологій. Проаналізовано вплив цифрових технологій на ефективність праці в аграрному секторі, виявлено ключові напрямки трансформації трудових процесів, включаючи автоматизацію виробництва, впровадження систем точного землеробства, розвиток цифрових комунікацій та модернізацію систем управління персоналом. На основі SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози діджиталізації для розвитку кадрового потенціалу галузі. Розроблено методику оцінки готовності кадрів до цифрової трансформації, що включає діагностику цифрової грамотності, технологічної обізнаності, адаптаційної спроможності та мотиваційної готовності персоналу. Запропоновано диференційований підхід до розвитку персоналу залежно від рівня готовності до впровадження цифрових технологій. Обґрунтовано необхідність стратегічного інвестування у розвиток людського капіталу як ключового фактора успішної цифрової трансформації аграрних підприємств.

РОЛЬ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ В СТРАТЕГІЧНИХ БІЗНЕС-РІШЕННЯХ: ПІДХІД, КЕРОВАНИЙ ДАНИМИ

2025-02-26T12:46:13+02:00

У статті досліджено значення використання підходу, керованого даними, для прогнозування фінансових показників, що дозволяє мінімізувати ризики, підвищити ефективність операційної діяльності та забезпечити сталий розвиток бізнесу. У статті зроблено наголос на роль фінансового прогнозування як ключового інструменту у прийнятті стратегічних бізнес-рішень. Фінансове прогнозування є основою для бюджетування, інвестиційного планування, управління ризиками та прийняття рішень щодо злиття чи поглинання. Інтеграція прогнозування зі стратегічним плануванням дозволяє краще адаптуватися до невизначеності ринку та досягати довгострокових цілей. У статті підкреслюється, що фінансове прогнозування стає не лише інструментом, а й ключовим елементом, який формує конкурентну перевагу компаній у глобальній економіці. Запровадження даних підходів дозволяє підвищити прозорість фінансових процесів, оптимізувати використання ресурсів і покращити результативність стратегічного менеджменту.

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТА ПЕРЕШКОДИ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

2025-02-26T12:49:59+02:00

У статті досліджено стратегічні напрями розвитку малих підприємств в аграрному секторі України та визначено ключові перешкоди, що стримують їх розвиток. Обґрунтовано важливу роль малих підприємств у забезпеченні продовольчої безпеки держави та соціально-економічному розвитку сільських територій через створення робочих місць, забезпечення доходів сільського населення та наповнення місцевих бюджетів. Систематизовано основні стратегічні пріоритети розвитку малого підприємництва, серед яких виділено технологічну модернізацію, фінансове забезпечення, розвиток кооперації, нарощування експортного потенціалу, кадрове забезпечення, інфраструктурний розвиток, екологізацію та цифровізацію виробництва. Виявлено та проаналізовано основні перешкоди розвитку малих аграрних підприємств, зокрема обмежений доступ до фінансових ресурсів, недосконалість інфраструктури аграрного ринку, нерівні умови конкуренції, недостатній рівень державної підтримки та складність земельних відносин. Запропоновано комплекс механізмів подолання виявлених перешкод, що включає розробку спеціальних кредитних програм, створення кооперативних складських комплексів, розвиток сільськогосподарської кооперації, спрощення процедур отримання державної підтримки, вдосконалення механізмів оренди землі та розвиток системи аграрного дорадництва.

СУЧАСНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

2025-02-26T14:25:07+02:00

У статті досліджуються сучасні форми інтеграції сільськогосподарських товаровиробників в аграрному секторі України. Автори розглядають теоретичні засади агропромислової інтеграції, систематизують форми інтеграційних структур та оцінюють їх ефективність. Основні результати дослідження показують, що найвищу ефективність використання ресурсів демонструють агрохолдинги та кластери, тоді як сільськогосподарські кооперативи показують середній рівень, а асоціації виробників - найнижчий. У роботі визначено критерії вибору форми інтеграції для сільськогосподарських товаровиробників залежно від їх розміру, наявних фінансових ресурсів, цілей інтеграції та готовності до втрати самостійності. Автори виявили основні проблеми інтеграційних процесів, зокрема обмежені фінансові можливості підприємств, недосконалу нормативно-правову базу та низький рівень довіри між потенційними учасниками об'єднань. Запропоновано напрями вдосконалення механізмів інтеграції через модернізацію законодавчої бази, створення сприятливого інституційного середовища та розвиток цифрової інфраструктури. Особлива увага приділяється перспективам трансформації інтеграційних структур під впливом цифровізації та переходу до засад сталого розвитку.

КРОСКУЛЬТУРНЕ СПРИЙНЯТТЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

2025-02-26T14:25:26+02:00

Розширення діяльності компанії на нові ринки потребує глибшого розуміння того, як кроскультурні сприйняття стейкхолдерів впливають на її ділову репутацію на міжнародному рівні. Метою дослідження є аналіз сприйняття стейкхолдерами ділової репутації компанії залежно від культурного контексту на міжнародному рівні. Методи дослідження включають аналіз і синтез, порівняльний аналіз і систематизацію із застосуванням моделі національних вимірів Г. Хофстеда. У статті розглянуто, як такі чинники, як індивідуалізм-колективізм, дистанція влади, уникнення невизначеності, мотивація до досягнення та успіху (маскулінність), довгострокова орієнтація та поблажливість формують уявлення про репутацію компанії в різних культурних контекстах. З’ясовано, що в країнах з переважаючою індивідуалістичною культурою (США, Великобританія, Швеція) ділова репутація значною мірою ґрунтується на лідерстві в інноваціях, фінансовій ефективності. У колективістських суспільствах (наприклад, Китай, Саудівська Аравія, Південна Корея) сприйняття ділової репутації стейкхолдерами визначається соціальною відповідальністю, етичною поведінкою та міцними довгостроковими відносинами. У суспільствах із високим рівнем дистанції влади (Китай, Саудівська Аравія) на сприйняття ділової репутації значною мірою впливає соціальний статус керівників компанії, тоді як у суспільствах із низькою дистанцією влади (Швеція, Великобританія) ключовими чинниками є прозорість діяльності компанії. У статті підкреслено роль цифрових комунікацій у формуванні та управлінні діловою репутацією. Швидке поширення інформації через соціальні мережі та медіа посилює ризики репутаційних криз, що вимагає від компаній адаптації комунікаційних стратегій відповідно до культурних особливостей ринку. Зокрема, в країнах з переважаючою маскулінною культурою (наприклад, США, Китай) сприйняття стейкхолдерами ділової репутації значною мірою ґрунтується на досягненнях і конкурентоспроможності, тоді як у більш фемінних культурах (Швеція, Південна Корея) основний акцент робиться на екологічній стійкості, соціальній відповідальності та добробуті співробітників. У статті робиться висновок, що для ефективного розвитку міжнародної ділової репутації перед компаніями постає необхідність адаптувати стратегії цифрових комунікацій, враховуючи культурні особливості цільових ринків. Перспективи подальших досліджень охоплюють аналіз трансформації цифрових комунікацій у контексті управління діловою репутацією в умовах глобалізованого бізнесу.